Вишиванка — це не просто одяг, це частина національної культури, яка символізує зв’язок з рідною землею та предками. Вона оспівується в народних піснях, віршах і навіть у сучасних творах, передаючи відчуття гордості за свою культуру. Вірші про вишиванку, що стали невід’ємною частиною української літератури, займають особливе місце в серці кожного українця. Вони допомагають не тільки зберігати традиції, а й пояснюють молодшому поколінню, чому важливо берегти ці святині. У цій статті ми розглянемо зворушливі вірші про вишиванку для дітей та дорослих, а також поділимося коротким віршем, який легко запам’ятати.
Вірші про вишиванку для дітей
Діти — майбутнє кожної нації, тому важливо, щоб вони з раннього віку знали про своє коріння та культурні традиції. Вірші про вишиванку для дітей — це чудовий спосіб навчити малечу любити свою країну, поважати її символи та розуміти значення народних традицій.
***
Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках,
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка
Подарунок для Іваночка. (В. Гринько)
Вишиване платтячко
Плаття-вишиванку
Одягаю радо,
Буду в ній сьогодні
з друзями гуляти.
Мені личить унікальний
Одяг наш національний!
Вишивала мама
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю. (В. Крищенко)
***
Вишиванка
Узор вручну, широка планка,
Легенький запах ковели.
Моя сорочка вишиванка ,
Вся ніби сплетена з трави.
Дніпра потоки, степ , простори,
По лівій, правій стороні.
Червоно – чорні всі узори,
Мережив ряд на полотні. (Л. Вознюк)
Рушничок
Маленька Оленка,
Левкова сестриця,
Що голочку має, –
Таки чарівниця.
Як голка сумна –
Тягне ниточку чорну.
Як голка весела –
Червону, проворну.
То голочка плаче,
А то – заспіває.
Оленка піснями
Рушник вишиває. (Н. Кір’ян)
Вишиванка
Вишила суничку нитка червоненька,
вишила листочок нитка зелененька.
Вишила садочок, вишила долинку,
Вишила у небі хмарку і хмаринку:
Щоб гуляли тихо, весело обоє
та й учили птахів, як літать по двоє. (Г. Кирпа)
У садку попросили
У садку нас попросили всіх до свята
Вишиванку з дому взяти.
Зранку ми її попрасували,
акуратно із собою взяли.
Одягнули у садку й закружляли у танку!
Цы віршики є чудовим прикладом того, як через прості і зрозумілі рядки дитина може пізнавати красу вишивки та її значення для українців. Вірші допомагають сформувати в дітей любов до національних символів та традицій.
Вірші про вишиванку для дорослих
Вірші про вишиванку для дорослих не менш важливі, адже вони сприяють відновленню зв’язку з рідною землею та культурною спадщиною. Зачіпаючи теми патріотизму, національної гідності та любові до Батьківщини, ці вірші надихають і нагадують про важливість збереження традицій.
Я вишию сорочку
Я вишию сорочку кольорову
Й по білім світі гордо в ній піду.
У ній зустріну пору світанкову
І щастя світле я у ній знайду.
Я – українець! Дуже гордий з цього.
Несу у світ традиції свої
Для себе в Бога не прошу нічого,
Все в мене є: і гори, і гаї,
Поля родючі, повноводні ріки,
Озера сині, чисті небеса…
Я син землі від роду і навіки,
В краю, де поруч казка і краса.
Я – українець з щедрою душею,
На вишитому рушникові хліб несу.
Горджуся Україною своєю
І в серці бережу її красу,
Історію, традицію і пісню,
Й правдиве слово-думу Кобзаря…
То ж вишиванку я до серця тисну
І вірю, що зійде моя зоря. (Н. Красоткіна)
Вишиванка
Вишиванка – Вкраїна і доля.
В ній не лише барвиста краса.
В ній боролися предки за волю
І відходили на небеса.
Жито жали і хліб випікали,
І у парі ішли під вінець.
В ній дітей своїх благасловляли
Батько й мати, від щирих сердець.
Вишиванко моя, вишиванко,
Ти- як пісня, у серці моїм.
Одягну тебе в будні і свята,
Щоб любов поселилася в нім. (Т. Строкач)
Сорочка-оберіг
Вишивала мама синіми нитками, —
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, —
запалали маки у пшениці влітку.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивали хрестики зелені, —
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.
Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки. (Л. Вознюк)
Вдягни свою чудову вишиванку
А українська вишиванка — диво,
У ній народу код, його душі.
І кожному в ній зручно і красиво,
Вдягнути ж вишиванку поспіши.
І гордо йди у ній по цілім світі,
Та мовою своєю розмовляй!
І хай сміється сонечко в зеніті —
Ти рідного свого не забувай!
Бо в ньому все — ліс, гори і долина,
І річечка, й маленьке джерельце,
Твій рідний край, чарівна Україна,
І мати, й батько — пам’ятай про це!
І хліб на вишиванім рушникові,
І пісня, що до серця пролягла,
І краєвиди навкруги чудові,
І стежка, що у Всесвіт повела.
Вдягни свою чудову вишиванку,
Відчуй в ній ласку і душі тепло,
І чистий ранок в ніжному серпанку,
І те, як добре з мамою було. (Н. Красоткіна)
Вірш мають глибокий зміст, адже акцентують увагу на тому, що вишиванка — це більше, ніж просто одяг. Вона є частиною національної свідомості та гордості, нагадуванням про важливість збереження національних традицій.
Короткий вірш про вишиванку
Не всі вірші мають бути довгими та складними. Іноді короткий вірш може бути таким же виразним і зворушливим, як і довгий. Короткі віршики про вишиванку ідеально підходять для того, щоб запам’ятати їх і передавати з покоління в покоління.
Мені сорочку мама вишивала
Мені сорочку мама вишивала,
Неначе долю хрестиком вела,
Щоб лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була.
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості,
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді. (Н. Май)
Наша хата
Вся у білих рушниках,
наша хата – ніби птах.
Мчить вона через віки,
диво-крила – рушники.
Вишивала їх бабуся,
вишивала їх матуся…
Я теж птаху помагаю –
рушничок свій вишиваю. (Н. Поклад)
Вишиванка
Квiти розцвiтають
Ось на рукавах,
З iрiю далекого
Повернувся птах –
Дивнi вiзерунки
Сяють, мов живi –
Мама вишивала
Оберiг менi! (Т. Винник)
Вишиванка
Вишиванка – символ України,
Кожної великої родини,
Нашої історії та мови
Залюбки вдягаємо її знову.
Вірші з простою та зрозумілою структурою, що дозволяє дітям і дорослим легко запам’ятовувати і відчувати зв’язок із своїм корінням через такі короткі та лаконічні рядки.
Віршики про вишиванку як частина культурної спадщини
Вірші про вишиванку не просто виражають любов до народних традицій, вони зберігають пам’ять про покоління, які передавали ці традиції з уст в уста. Віршики про вишиванку є важливою частиною української культурної спадщини, яка вчить нас цінувати нашу історію, мову, традиції та символи.
Я вишивку свою вплела
Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.
Душею я до полотна пристану
Та настелю на ньому краєвид.
Я іншою ніколи вже не стану
Під впливом промайнулих літ. (О. Вишневська)
Вишиванка
Вишиванка — символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Вишиванка – дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
Вишиванка – писанка чудова,є
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.
Вишиванка – біль на п`ядесталі,
Слава, воля, єдність, віра – ми.
Журавлем курличе, кличе далі,
Стелить вирій взорами-крильми.
Біля річки дитинча кирпате,
Кинуло віночок в часу тлінь –
В плетиві надії, мрії, злато,
Загойдалась пісня поколіннь.
Колисанки не забудь дитино,
В серці вишиванку залиши…
Не зліпити болем Батьківщину,
Як розбите дзеркало душі. (Ю. Лазірко)
Завдяки таким творам, як вірші про вишиванку, ми зберігаємо не лише знання про наші традиції, а й передаємо їх наступним поколінням, тим самим забезпечуючи культурну спадкоємність. Вірші стають містком між минулим та майбутнім, нагадуючи про важливість збереження національної ідентичності.
Вірші про вишиванку — це не просто літературні твори, а й важливі інструменти для збереження та популяризації українських традицій. Як для дітей, так і для дорослих, вони є способом висловити свою любов до рідної культури та нації. Завдяки таким віршам ми вчимо молодше покоління цінувати свої корені, а також нагадуємо дорослим про значення вишиванки як символу національної гідності та гордості.
Незалежно від того, чи це короткий вірш про вишиванку, чи більш глибокий та емоційний, ці твори сприяють єдності та відчуттю належності до великої та славної нації.