У системі частин мови української мови дієприслівник займає особливе місце. Це форма дієслова, яка поєднує в собі ознаки дієслова та прислівника, виконуючи в реченні обставинну роль. Вивчення дієприслівників є важливим для розуміння побудови складних синтаксичних конструкцій, а також для дотримання норм літературної мови. Водночас виникає логічне запитання: дієприслівник — це особлива форма дієслова: так чи ні? Відповідь — так, адже він зберігає дієслівні ознаки, проте не має категорій особи, числа чи роду.
Що таке дієприслівник
Дієприслівник — це незмінювана форма дієслова, яка виражає додаткову дію, що супроводжує основну. Він не має синтаксичної самостійності й завжди пов’язаний із головним дієсловом у реченні. Використовується як обставина способу дії або часу. З погляду граматики, дієприслівник — це особлива форма дієслова, яка має ознаки як дієслова, так і прислівника.
На які питання відповідає дієприслівник
Дієприслівник відповідає на питання: що роблячи? (недоконаний вид) і що зробивши? (доконаний вид). Наприклад: “Читаючи книжку, учень робив нотатки” або “Зробивши домашнє завдання, школяр пішов на прогулянку”.
У кожному з прикладів дієприслівник виражає дію, яка відбувається одночасно або перед основною дією.
Що виражає дієприслівник
Дієприслівник виражає супровідну або додаткову дію, що стосується того самого суб’єкта, що й основна дія в реченні. Наприклад, у реченні “Говорячи правду, він хвилювався”, додаткова дія “говорячи” супроводжує основну — “хвилювався”. Завдяки цьому дієприслівник забезпечує логічну та стилістичну зв’язність тексту.
Які ознаки дієслова має дієприслівник
Дієприслівник зберігає такі ознаки дієслова, як вид (доконаний або недоконаний) та перехідність. Також він може мати залежні слова, наприклад: Читаючи уважно книжку, студент робив виписки. У цьому прикладі дієприслівник “читаючи” має залежне слово “книжку”, що властиво дієсловам.
Ознаки дієприслівника як частини мови
Ця мовна одиниця поєднує в собі риси кількох частин мови, але має власні граматичні й синтаксичні особливості. Вони дозволяють точно визначити її місце в реченні та відрізнити від інших форм дієслова.
Незмінюваність
Дієприслівник не має роду, числа, особи. Його форма залишається сталою незалежно від контексту.
Синтаксична роль
У реченні виконує функцію обставини: часу, причини, умови, способу дії. Наприклад: Прийшовши до школи, учень привітався з учителем.
Залежність від дієслова
Дієприслівник не може вживатися самостійно. Він завжди стосується дієслова й погоджується з ним за суб’єктом дії.
Таким чином, наявність сталих граматичних ознак, синтаксична функція та зв’язок із дієсловом свідчать про унікальне положення цієї форми в системі частин мови.
Дієприслівник: приклади вживання
Для кращого розуміння цієї форми дієслова варто розглянути її в контексті живого мовлення. Наведені речення демонструють, як вона функціонує в різних синтаксичних ситуаціях:
- Дивлячись на захід сонця, вона відчувала спокій.
- Прочитавши статтю, студент зробив короткий конспект.
- Працюючи над проєктом, команда знайшла нові рішення.
- Зупинившись на перехресті, водій вимкнув двигун.
- Сміючись, дитина гралася з собакою.
Ці дієприслівник приклади демонструють функцію додаткової дії, яка розширює зміст основної дії, уточнює умови чи спосіб її виконання.
Одиничний дієприслівник
Одиничний дієприслівник — це дієприслівник, що вживається самостійно, без супровідних однорідних членів чи повторів. Він виконує ту ж функцію, що й група дієприслівників, але подається в реченні один. Наприклад: Повертаючись додому, він мріяв про відпочинок. Така форма є типовою для письмового мовлення й надає фразі лаконічності.
Як підкреслюється дієприслівник
У синтаксичному розборі речення дієприслівник підкреслюється однією рискою як обставина.
Наприклад: Читавши книгу, учень заснув.
(“Читавши книгу” — обставина способу дії, підкреслюється штрих-пунктрною лінією)
Це вказує на його роль у структурі речення та підкреслює його підпорядкованість дієслову-присудку.
Часті помилки у вживанні дієприслівників
У процесі використання цієї форми дієслова трапляються типові помилки, які спотворюють зміст речення або порушують граматичні норми. Особливо часто вони пов’язані з логічною неузгодженістю або перевантаженням конструкції. Нижче подано найпоширеніші хиби разом із прикладами їх виправлення.
- Порушення логічного зв’язку суб’єкта з дієприслівником.
Читавши книжку, двері відчинилися.
Читавши книжку, він не почув, як відчинилися двері.
(У першому варіанті немає чіткого зв’язку між виконавцем дії (хто читав) і дієприслівником. У другому речення виправлене відповідно до правил логіки). - Надмірне вживання дієприслівників у реченні.
Повернувшись, знявши куртку, вимивши руки, він сів вечеряти.
Повернувшись і знявши куртку, він вимив руки та сів вечеряти.
(Занадто багато дієприслівників ускладнює сприйняття тексту. Раціональне скорочення підвищує його зрозумілість). - Невиправдане вживання без основного дієслова.
Зробивши домашнє завдання.
Зробивши домашнє завдання, він одразу пішов відпочивати.
(Дієприслівник не може існувати окремо — він потребує дієслова, з яким пов’язана дія).
Типові помилки у вживанні цієї форми здебільшого пов’язані з порушенням логіки або структури речення. Їх можна уникнути, якщо дотримуватися правила зв’язку з підметом і не перевантажувати синтаксис.
Що таке дієприслівник? Це незмінювана форма дієслова, яка виражає супровідну дію й виконує роль обставини. Дієприслівник — це особлива форма дієслова, яка має граматичні ознаки дієслова, але не може виступати самостійним членом речення. Він відповідає на питання що роблячи?, що зробивши?, має вид і перехідність, а в реченні підкреслюється як обставина. Завдяки правильному вживанню дієприслівників мовлення стає точнішим і стилістично багатшим.