Вірші

Найкращі вірші Анатолія Костецького для дітей

📋 Зміст матеріалу

    Є поети, яких пам’ятаєш зі шкільної лави – не через оцінки, а через настрій. Анатолій Костецький саме такий. Його вірші для дітей не повчають зверху вниз, не “читають моралі”, а говорять просто, інколи жартома, інколи серйозно, але завжди по-справжньому. Вони про дитинство без прикрас: з лінню, мріями, кишенями, повними дрібниць, і з любов’ю до Батьківщини, яка народжується тихо, зсередини. Твори Анатолія Костецького легко впізнати. У них жива мова, легкий гумор і дуже точне відчуття дитячої психології. Він ніби стає на один рівень з дитиною – не вище. І це відчувається.

    Вірші Анатолія Костецького для дітей: простота з сенсом

    Коли говорять про вірші Анатолія Костецького для дітей, часто згадують кілька особливо яскравих творів. Вони різні за настроєм, але об’єднані одним – щирістю.

    Серед найвідоміших:

    • вірш Анатолія Костецького “Лінь”;
    • вірш Анатолія Костецького “Дивна звичка”;
    • вірш Анатолія Костецького “Моя кишеня”;
    • вірш Анатолія Костецького “Батьківщина”.

    І кожен із них – окрема історія.

    "Лінь"
    Що робити?
    Наче тінь,
    приросла до мене
    лінь!

    Я хотів уроки вчити —
    адже в мене
    стільки справ!
    А вона шепоче:
    — Вітю,
    взяв би краще —
    та поспав…

    Суперечок не терплю!
    Що поробиш?
    Ліг — та сплю…

    Вранці —
    протираю очі:
    ех, зарядочку б зробить!
    Раптом чую —
    лінь шепоче:
    — Та навіщо це
    тобі?!Купити бестселери

    Як тут
    виберешся з ліжка?
    Що зробив я?
    Знову влігся…

    Ну а вчора…
    Ну а вчора —
    навіть
    соромно згадать! —
    жовтенятські класні
    збори довелося прогулять.

    Ні, я спершу
    йшов туди
    радісно й охоче.
    Раптом чую:
    — Не ходи-и-и…—
    клята лінь шепоче!

    Як боротись —
    невідомо.
    Здався я,
    пішов додому…

    Став сумним я
    і товстим —
    тільки й справ,
    що сплю чи їм,
    не життя — а горе!

    Навіть з хлопців
    хтось гукне
    у футбол пограть мене—
    лінь одразу ж поруч!
    І від ранку та й до ночі
    щось шепоче
    та шепоче…

    Ех, коли б не вуха —
    хто б її
    послухав!
    "Батьківщина"
    Знаєш ти,
    що таке Батьківщина?
    Батьківщина — це ліс осінній,
    це домівка твоя і школа,
    і гаряче сонячне коло.

    Батьківщина — це труд і свято,
    Батьківщина — це мама й тато,
    це твої найщиріші друзі
    і бджола у весіннім лузі.
    Батьківщина — це рідна мова,
    це дотримане чесне слово,
    небо синє і сад зелений,
    революція, мир і Ленін.
    "Дивна звичка"
    Що б мені не говорили
    хтось з батьків чи вчителів,—
    я на все шукаю рими,
    ніби хтось мене завів...

    Скаже тато: — Як уроки? —
    Я йому: — Летять сороки!
    Скаже мама: — Ти поїв? —
    Я їй тут же: — Сто корів!

    Вчитель каже: — Йди до дошки! —
    Я і тут: — Варення ложка! —
    Вчитель: — Що учив ти вдома? —
    Я у відповідь: — Солому!

    Ставлю «два»! — підводить очі.
    — Ква! — кажу я, хоч не хочу...
    Зрозуміло: мама — в сльози,
    каже — Ти мене тривожиш.

    Ось і лікарю мене
    вчора показали.
    Але він сказав: — Мине.
    Хвилювання — зайві.

    Хай хлопчак побільше спить...
    Ну а я йому за мить:
    — Зайві хвилювання?
    Знайде Коля Ваню!

    Мама — в сльози знов: — Пробачте! —
    Ну а лікар їй: — Не плачте! —
    І злякався раптом сам —
    адже в риму він сказав!..

    Вже й мені це все набридло,
    та чомусь до голови
    знову лізуть рими й рими,
    хто б і що б не говорив...

    Ви питаєте: що ж буде?
    Я і сам багато думав
    і скажу вам по секрету:
    мабуть, буду я поетом.
    "Моя кишеня"
    Це — я, а це — моя кишеня,
    а в ній — усе, що є у мене.

    Ось — олівець,
    позичений на цілий день у тата.
    Ось — папірець,
    надірваний і трішечки прим'ятий:
    я тут Юрка намалював,
    та він побачив — і порвав.

    А цього човника з кори
    я вирізав години три,
    щоб запускать, як буде дощик...
    Але дощу нема ще й досі!

    А в цій коробочці зеленій
    жив цілий тиждень хрущ у мене,
    та відпустив його я вчора,
    бо він чомусь не їв нічого.
    А це — я й сам не знаю щ о,
    я у траві й о г о знайшов...
    Ну, от і все, що є у мене,
    бо дуже вже мала кишеня!

    Вірші Анатолія Костецького про школу

    "Школяр"
    Спитай у тата і у мами,
    Які професії у них.
    Професій різних є чимало,
    Сповна їх вистачить на всіх!

    Та є одна поміж професій,
    Якої вчаться у житті.
    Вона для кожного найперша,
    Якої вчитимешся й ти!
    Учитель, лікар та геолог,
    Письменник, слюсар чи кресляр —
    Всі називають головною
    Одну професію — школяр!

    Бо всім відомо, що без школи,
    Без знань, що мусиш там набуть,
    Не станеш у житті ніколи
    Тим, ким в дитинстві мрієш буть! 

    Що сталося?
    Так сумно навколо,
    як в пору осінню.
    І сонця — немає,
    і небо — не синє.
    У всіх перехожих —
    насуплені лиця.
    Ніхто з них на мене
    не хоче дивиться…

    А знаєш, чому
    все навколо сумує?
    Бо двійку зі школи
    додому несу я…
    А завтра?..
    Спиніться!
    Будь ласка, спиніться!
    Навколо, будь ласка,
    скоріш подивіться.
    Погляньте,
    як небо казково цвіте.
    Погляньте,
    як сонцем виблискує день!.

    А знаєш, чому
    все навколо квітує?
    П’ятірку додому
    Зі школи несу я!
    Красиву п’ятірку!
    Чудову п’ятірку!..
    Тому-то навколо
    і радості стільки,
    тому-то сміються
    усі перехожі
    і кожен із них
    на щасливчика схожий!

    Тому-то віднині
    і вирішив я:
    п’ятірки отримувать
    буду щодня!..
    "Новенька"
    Сьогодні в третій клас до нас
    прийшла "новенька" в перший раз.

    Зайшла, весела й радісна,
    і всім сказала: — Здрастуйте!..
    Що в класі почало-о-ся!
    Одразу з місць своїх
    посхоплювались хлопці,
    мов хто підкинув їх.

    Спочатку всі ходили
    і голосно свистіли,
    а потім по хвилини дві
    стояли всі на голові,
    а потім дехто по рядах
    пройшовся пішки — на руках,
    а потім кожний з нас робив
    усе, що вмів і що не вмів!..
    Не звівся із-за парти
    лиш наш Юрко, відмінник.
    Він кинув нам: — Ну й жарти! —
    і встав поволі, чинно
    та до "новенької" сказав:
    — А що! Сідаймо разом? —
    І та — диви, яка коза! —
    погодилась одразу…

    "Ну що ж! Не дуже й треба!" —
    подумав я про себе.
    І вирішив — до літа
    відмінником зробитись!
    Канікули
    "Канікули! Канікули!" —
    співає все навколо.
    Канікули, канікули,
    канікули у школі!

    А що таке — канікули?
    Це літні дні барвисті,
    це час, коли нам ніколи
    хоча б на мить присісти,
    бо треба мчати босими
    наввипередки з вітром,
    з густих лісів приносити
    горіхів повні відра.
    Це час у річці хлюпатись,
    підсмажувати спини
    і зранку в лузі слухати
    тонку струну бджолину…

    Це час, коли за хлопцями
    ми скучим, як ніколи,
    і нам страшенно схочеться
    скоріше знов до школи!

    Найкращі вірші Анатолія Костецького для дітей – це ті, що залишаються в пам’яті надовго. “Лінь”, “Дивна звичка”, “Моя кишеня”, “Батьківщина” – різні за настроєм, але однаково щирі. Вони допомагають дитині побачити себе збоку, посміхнутися, замислитися.

    Твори Анатолія Костецького не застарівають, бо говорять про вічне – про характер, звички, дім, внутрішній світ. І роблять це просто. Саме тому їх хочеться перечитувати – і дітям, і дорослим.

    Сподобалася стаття?

    Збережіть її собі або надішліть подрузі в 1 клік

    Telegram
    ✍️
    Автор матеріалу

    Мороз Ірина

    Редакція журналу BePretty щодня готує для вас перевірені тренди, практичні поради та натхнення для жіночої краси та здоров’я.