Їжачок – один із улюблених персонажів дитячих віршів, який захоплює дітей своєю цікавою зовнішністю та веселими пригодами. Віршики про їжачка допомагають малюкам розвивати мовлення, увагу і фантазію, а також відкривають чарівний світ тварин. У цій статті ви знайдете веселі та добрі віршики про їжачків для дітей різного віку.
***
Їжачок ходив у ліс,
Він грибочків нам приніс.
І сказав: — Я буду з вами
Їсти борщик із грибами.
***
Їжачок пішов у ліс.
Що із лісу він приніс?
Під листком жовтеньким
Знайшов гриб смачненький.
***
Їжачок собі зробив чудову перину,
Носив листя, носив довго усяку травину.
Ну, а зверху настелив м’ягкими мохами,
Натомися і заснув догори ногами.
***
Дощик крапав-накрапав,
Їжак в лісі заблукав,
Походив туди-сюди,
Набрав в чоботи води.
Воду виливає,
А дощ накрапає.
***
Листочками прикрашав їжачок домівку,
На стіні повісив він із калини гілку.
Під дверима мох підбив,
Бо домівку він любив.
***
Лісом рухався грибок,
Під грибком тим їжачок,
До зими готується —
Грибами харчується.
***
Дріботіли малі ніжки,
Їжачок спішив до річки,
Там єнот маленький жив,
Їжачок із ним дружив.
***
Три маленькі
Їжачки
Мають гарні книжечки.
По дві книжки
Кожен має…
Скільки разом –
Хто з вас знає?
***
Свою шубку їжачок
Прикрасив, прикрасив.
Смачних яблук
Начепив, начепив.
Швидко в сховок
Почвалав, почвалав.
Ними діток
Пригощав, пригощав.
Діти їли-смакували.
Батька в сад їх взять прохали.
І тепер уся сім’я
Носить яблука з садка.
***
Їжачок-хитрячок
Із голок та шпичок
Пошив собі піджачок.
І у тому піджачку
Він гуляє по садку.
Натикає на голки
Груші, яблука, сливки.
І до себе на обід
Він скликає цілий рід.
***
Їжачино-їжачок,
Де купив ти голочок?
Я у лісі побував,
Голочок собі придбав
Ще минулої весни
У колючої сосни!
***
Пошив собі їжачок
З будякових колючок
Гарнесенький кожушок.
Лізе ввечері з кущів,
Не боїться він ні псів,
Ні лисичок, ні вовків.
Хай хтось вкусить — заскавчить,
На весь ліс заверещить,
На край світа забіжить.
***
Пошив собі їжачок
З будякових колючок
Гарнесенький кожушок.
Лізе ввечері з кущів,
Не боїться він ні псів,
Ні лисичок, ні вовків.
Хай хтось вкусить — заскавчить,
На весь ліс заверещить,
На край світа забіжить.
Лежить каштан на піску
В колючому кожушку.
Підійшло їжаченя:
— Чи не ти моя рідня? —
Та й лягло, немов клубочок,
Біля нього на пісочок.
Лежать удвох під зорями,
Під вітами прозорими.
А дерева шелестять:
— Тихше, вітре, дітки сплять.
***
Їжачок проліз крізь тин,
Їжачок був не один,
Їжачиха з голочками,
З колючими малючками.
***
Жив у лісі їжачок.
Мав костюм із колючок.
Митись вранці йшов на став.
Потім бігав, присідав,
Аж пітніли лапи й личко,
Фрукти їв і пив водичку.
Настрій завжди мав чудовий,
Був веселий і здоровий.
З вороном – розумним птахом,
Грав у шашки і у шахи.
А у «Лови» біля хати –
Грав із зайчиком вухатим.
З лисенятком рудохвостим
Йшов до вовчика у гості,
Груші ніс йому у дар,
Щоби той варив узвар.
Вовк борщем їх пригощав
З лісових пахучих трав.
По обіді наш їжак
Брав наплічник (чи рюкзак),
Лісові стежки топтав,
Гриб між травами шукав.
Як знайшов, на вечір мило
Готував собі підливу.
Потім зуби довго чистив,
Засипав на теплім листі
Під горлання солов’я.
Отаке його життя!
***
Сушив гриби їжачок рівними рядками:
На кущах та біля нірки, і поміж пеньками.
Дивувались звірі всі в найближчій окрузі:
Чи поміститься усе в їжачковім пузі?
***
Один малий їжачок не любив вмиватись,
Не любив оцей малий і перевдягатись.
Начіплялось на голки: листя, трава, шишка,
Отакий він їжачок — мала замухришка.
***
Їжак до свят
Пошив халат
З листків цупких, дубових,
Приміряв десять раз підряд
І став, як решето, халат
Від голок їжакових.
***
Ой, журився їжачок,
Що багато колючок
На його свитині.
Не було б тих голочок –
Він катав би діточок
День і ніч на спині!
***
Їжак додому повертав
Із нелегкою ношею,
І там, де стежечка крута,
Зустрівся він з калошею.
Ані пройти, ні обійти.
— Ану без жартів! Пропусти!-
А та у відповідь мовчить…
Їжак розсердився, кричить:
— О, забалакаєш-таки!
І… гиць калошу на голки.
– Ото щоб знала, як мовчати!
Й калошу потягнув до хати.
Тепер в калоші тій щодня
Купається їжаченя.
***
В саду зустрів я їжака:
Він коло стежки їв жука,
І так піджак свій наїжачив —
Мабуть, мене уперше бачив.
— Вітаю, друже-їжачок! —
А він в колючий кулачок
Зібгався й хижо розсопівся…
— Котись в картуз мені, не бійся!
У хаті лежачи, їжак
Угамував-таки дрижак.
І висунув верткого носа…
А оченята чорним просом
На мене зирили з-під печі
І віщували добрий вечір.
***
Ми ходили по долині
Між ромашок-зірочок,
Ми принесли у хустині
Сто сердитих колючок.
Сто сердитих колючок —
Це такий наш їжачок.
Частували молоком,
Він згортається клубком.
Принесли йому жуків —
І дивитись не схотів.
Показать його просили —
Що це в нього: хвіст чи ніс?
Він наїжився щосили
І під кошика заліз.
Ну, не хочеш — і не треба!
І не глянемо на тебе.
Він до вечора сидів,
Показатись не хотів.
Із газети впав листок
Біля стільчика в куток.
Тільки раптом — скік-поскік!
Цей листок кудись утік.
Впала мамина хустина,
Біля кошика лягла.
І хустина, мов пір’їна,
По підлозі попливла.
Ой, лови! Ой, лови!
Ходять речі, як живі.
Упіймали ми хустину.
— Ти не будь така швидка!
Розгорнули ми хустину
І уздріли — їжака!
От їжак-їжачок,
Сто сердитих колючок!
***
У долинку із горбочка
Їжачок котивсь клубочком.
До стежини докотився –
Став на ніжки, обтрусився.
І пішов подріботів.
А куди? – Куди хотів!
***
Їжачок-їжачок,
Сто колючих голочок,
Дуже гарна спинка,
Спинка, як корзинка.
Тупу-тупу-тупоточки,
Їжачок несе грибочки,
Наколов на голки
Грушу для Миколки,
І несе на спині
Яблучко для Зіни.
Ти його не лови
І у ліс відпусти.
Жде у лісі тихо
Мама їжачиха.
Там у листячку сплять
П’ять маленьких їжачат.
***
В нас гуляє біля тину,
Має носик-намистину,
Сам він схож на будячок
Це колючий _____ (їжачок)!
***
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
— Ми — грудки…
Ну, а може,— будяки…
Ну, а може,— їжаки
Все-таки?..
***
Під березу їжачок
Наносив сінця стіжок.
Хоч і знає їжачок,
Що під сіном спить грибок.
От прокинувся грибок.
А на нім лежить стіжок.
— Ой їжаче, їжачок,
Забери кудись стіжок!..
Не послухався їжак:
— Проживеш ти, грибе, й так!
І розсердився грибок,
Вперся в землю — і стіжок
Розлетівся, наче пух.
Їжаку забило дух.
Сів і хлипає їжак:
— Я ж не знав, що буде так!..
***
Назбирав їжачок
Ягід червоненьких,
Запашних гниличок,
Яблук та опеньків.
Сів у лісі відпочить.
Думає-гадає:
«Маю чим пригостить,
Та гостей немає».
Взяв їжак гнилючки,
Яблука й опеньки.
Під пеньки, під сучки
Поховав хутенько…
Погукав пташенят,
А вони цокочуть,
Що грибів не їдять,
Що грушок не хочуть.
Кличе білку з дупла,
А вона говорить:
«Я ж горіхів запасла
Майже півкомори».
Хай як перший сніжок
Буде посівати, —
Всіх запросить їжачок
До своєї хати.
***
Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
Вірші про їжачка не лише тішать малюків, а й сприяють їхньому емоційному розвитку, допомагаючи формувати позитивне ставлення до природи та тварин. Читання або заучування таких віршиків стане чудовим заняттям для спільного проведення часу з дітьми, що дарує багато радісних моментів.