«Захар Беркут» Івана Франка — не просто історична повість про давні часи. Це розповідь про громаду, яка, здавалося б, нічим особливим не відрізняється, але коли приходить біда — монголи, загроза розгрому, підкорення, — люди об’єднуються і стають непереможними. Тут не тільки мечі дзвенять. Франко говорить і про інше ярмо — соціальне, коли сильні світу тиснуть на слабших.
У центрі повісті — старий Захар, мудрий ватажок, що уособлює силу громади й її волю жити по-справжньому вільно. І ця історія звучить напрочуд сучасно. Бо хіба ми не впізнаємо в ній власні болі й страхи?
Цитати з повісті “Захар Беркут”
Цей історичний твір став уособленням боротьби. В ньому автор розкрив глибокі теми життя, захисту рідної землі, кохання та вірності, взаємовідносини батьків та дітей. Багато цитат з повісті – мудрі вислови, які й зараз актуальні. Розглянемо їх.
«Життя лиш доти має вартість,- говорив він частенько,- доки чоловік може помагати іншим. Коли він стає для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-будь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!»
“Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий
і недотепний. Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада.”Ми над усе любимо свій кутик,— коли б так кождий інший любив свій кутик, то, певно, всі люди жили б на світі спокійно й щасливо.
Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождому лучається
Раз мати родила, раз і гинути прийдеться. Але поперед мене гинь ти, рабе поганий!
Нехай живе між ними тота пам’ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне в попелі. Прийде пора, іскра розгориться новим огнем! Прощайте!
Правдиво свобідному чоловікові личить не гордість, а супокійна повага та розум
Хто має браму, той має й хату!
Життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш
Життя в неволі нічого не варте, краща смерть!
Чоловік у небезпеці дуже смирний, дбає про себе, а не про смерть іншого
Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас
Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада
Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами
Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!”
Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть
“..вмирати зрадником хоч би тільки в очах зрадника,— се страшно, се мука, се гірше самої смерті.”
“Доля звичайно тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути”.
“…дурна звірюка той медвідь, самотою держиться. Якби вони зібрались докупи, то хто знає, чи й стадо вовків дало би їм раду”.
“Отець знає свою дитину, її потреби й бажання, а він не знає нас і не хоче знати. Опікун береже свого підручного від ворога і від усякої шкоди,— князь не береже нас ні від сльоти, ні від тучі, ні від граду, ні від медведя,— а се наші найгірші вороги. “
Цитати Захара Беркута і Тугара Вовка
“Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас”. Захар Беркут
“Життя лиш доти має вартість,— говорив він частенько,— доки чоловік може помагати іншим. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на добро і хосен інших, а поперед усього громади”. Захар Беркут
“Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!” Захар Беркут
“Обов’язок наш витривати на своїм становищі до остатньої хвилини”. Захар Беркут
“Найбільша сила у вірі в правду і в боротьбі за неї, хоч це і коштує життя”. Захар Беркут
Цитати Мирослави з твору “Захар Беркут”
“Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру”.
“А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!”
“Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів”«Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!» «Вона бідна й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна».
Цитати Максима Беркута
«Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її».
«Ми не будемо чекати милості від ворога, бо він не знає, що таке милість».«Краще загинути з честю, ніж жити з ганьбою».
«Тіло моє можете мучити, але душу мою не скорите!»
Цитатна характеристика героїв повісті “Захар Беркут”
Головними героями в творі виступають:
- Захар Беркут.
- Максим Беркут.
- Мирослава.
- Тугар Вовк.
Доберемо кілька цитат до образів головних персонажів.
Цитати до образа Захара Беркута
“Глядіть на нього, на се знамено наше! З одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, а прецінь свобідний в кождім поєдинчім колісці, готовий приняти всякі зв’язки. Сей ланцюг — то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих творчих духів. Кожне колісце в тім ланцюзі — то одна громада, нерозривно, з самої природи зв’язана з усіма іншими, а проте свобідна сама в собі, немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдоволяє свої потреби. Тілько така суцільність і свобода кождої поодинокої громади робить усю цілість суцільною і свобідною. Нехай тілько одне колісце трісне, розпадеться само в собі, то й цілий ланцюг розпадеться, одноцілий його зв’язок розірветься”
«…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
«В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки».
«Він за молодших часів часто ходив по громадах, бував на їх копних зборах, старався пізнати добре їх потреби й людей, і всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами в сусідстві».
«…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські».
Цитати про Мирославу з “Захара Беркута”
“..була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її.”
“І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралась вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру.”
«…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами».
«…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути ненщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову, — той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
«…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»
«А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися, — побачимо, хто дужчий!»
«Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
«Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя».
Цитати до образу Тугара Вовка
«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».
«…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…»
«Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»
«Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю».
«Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним».
«Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю…»
Цитати з повісті “Захар Беркут” про Максима Беркута
«…вони не тільки дали йому на провідника першого удальця на всю тухольську верховину, Максима Беркута, сина тухольського бесідника Захара…»
«Максим Беркут який аж нині, супроти найважнішого і найтяжчого діла, почув себе вповні самим собою, вповні начальником сеї невеличкої армії, заряджував з правдиво начальницькою вважливістю й повагою все, що належало до діла, нічого не забуваючи, ні з чим не кваплячись, але й ні з чим не опізнюючись. Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами, Максим Беркут усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводились з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним, а проте виповнювали його розкази точно, швидко і так весело та радо, немов і самі без розказу були би в тій хвилі зробили те саме. Боярська служба, хоч далеко не такої рівної вдачі, далеко не так свобідна в поводженню, далеко похіпніша з одних гордо висміватися, а перед другими низенько хилитися, все ж таки поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість і, хоч не без дотинків та жартів, таки робила те, що він казав».
«…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте,щире лице.мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом».
«В його серці, смілім і чистім, як щире золото…».
«…Молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського на мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом»
Деякі з цитат повісті актуальні і сьогодні, коли нам доводиться виборювати справедливість та свободу, честь та незалежність.
Цитати з повісті Франка — це не просто гарні слова, які вирвані з контексту. У них відчувається голос епохи, народу, гіркота боротьби й водночас віра у силу громади. Вони нагадують, що свобода не падає з неба, її треба відстоювати. І, мабуть, саме тому «Захар Беркут» читається не як музейний експонат, а як текст, що болить і сьогодні.